Група 24: зарубіжна література
https://pidruchnyk.com.ua/1257-zarubzhna-paraschich-11-klas.html
18.11.20. Тема:ШЕДЕВРИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЛІРИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ.Розмаїття течій модернізму й авангардизму в європейській ліриці XX століття.
Тема:Джорж Орвелл "1984"Викриття сутності тоталітарної системи та її ієрархії в антиутопіях митця. Боротьба проти страху й рабської покори в суспільній свідомості. Художній конфлікт. Персонажі.
«Мало
про кого радянська преса протягом сорока років
говорила
з такою ненавистю, як про Джорджа Оруелла.
Говорила
мало, та й то крізь зуби, захлинаючись злістю».
Ілан Полоцк, перекладач твору «Колгосп тварин»
- Дайте визначення поняття утопія, антиутопія, антиутопічний
твір.
- Назвіть основні ознаки антиутопічних творів.
- Назвіть відомих вам представників антиутопічного жанру
у світовій літературі (Дж. Свіфт "Мандри Лемюеля Гуллівера...", Г. Велс
""Машина часу", Дж. Оруелл "1984", "Колгосп
тварин", В. Дж. Голдінг "Володар мух", Р.Д. Бредбері "451
за Фаренгейтом", А. Азімов "Кінець вічності").
- Як ви вважаєте, наскільки важлива форма художніх творів для втілення певних поглядів, переконань, застережень?
- перегляд мультфільму "Аnimal farm" (1954 р.) - фрагмент, коли тварини, об'єднавшись, проганяють пияку-господаря містера Джонса і здобувають свободу, рівність. На фермі встановлюється мир, злагода, добробут
Тож автор обирає саме пародійний жанр
аби неприхованою сатирою відтворити еволюцію стану тварин від абсолютної
свободи до диктатури свині на прізвисько Наполеон. Написаний у 1943 р, твір
побачив світ у 1945 р. Його відмовилися друкувати в Англії та США через жорстку
сатиру на сталінізм. Дж. Оруелл, який ненавидів імперіалізм, фашизм, у своєму
творі, не ховаючись за метафорами, оповідає про новітню брехню, про брехню,
замасковану під правду. За сатирою на несправедливе суспільство проступає
відчай самого автора. І все-таки ідея твору "Колгосп тварин" вселяє
усвідомлення того, що людство ніколи не відмовиться від боротьби за щастя і
справедливість, а той, хто спробує встановити диктатуру й придушуватиме людську
гідність, асоціюватиметься зі свиньми із твору Дж. Оруелла.
Оруелл,
віртуоз англійської словесності, свідомо писав "Колгосп тварин"
простою мовою, без метафор та ідіом, - щоб повість легко можна було перекласти будь-якою
слов'янською мовою, і вона коли-небудь потрапила до СРСР. Хоч і мріяти про таке
все ж Оруелл не міг: в НКВС на нього давно збирали досьє, де письменника
називали троцькістом, що означало автоматичну заборону на публікацію його творів
в СРСР.
Проблемне запитання:
- Чому створений на фермі ідилічний устрій, коли кожен
працював, ніхто не крав, зазнав краху? На це та інші запитання ми сьогодні
спробуємо відповісти.
Робота над темою уроку.
Завдання №1: розкрити алегоричний зміст конкретного
розділу твору, наводячи цитати з повісті-притчі.
Завдання №2: розкрити зміст суперечностей, які виникли під час розгортання сюжету твору, визначити основний конфлікт
- Як виникла у Дж. Оруелла ідея написати цей
твір? (Якось у селі Джордж Оруелл побачив хлопчика, що гнав дорогою
коня, б'ючи його лозиною щоразу, як той намагався звернути вбік. "Мене
вразила думка, - згадував він, - що, якби лише тварини усвідомили свою силу, ми
не змогли б панувати над ними, і що люди експлуатують тварин майже так само, як
багаті експлуатують пролетаріат").
- Назвіть сім заповідей, за якими тварини
збиралися жити по-новому. (1. Усяка двонога істота - ворог. 2. Усяка
чотиринога істота чи птах - друг. 3. Тварина ніколи не носить одяг. 4. Тварина
ніколи не спить у ліжку. 5. Тварина не п'є спиртного. 6. Жодна тварина не
вбиває іншої тварини. 7. Усі тварини рівні).
- Як звучала остання змінена заповідь? Про що
це говорить? (Усі тварини рівні (пізніше додали: та деякі рівніші за
інших). Відбулась узурпація влади в колективному господарстві тварин).
- Чому Наполеон намагається витлумачити сім
заповідей по-своєму? (Наполеон, скриставшись допомогою псів, яких
виховав, вигнав з ферми Обвала. Поступово всі заповіді змінюються, а потім і
зовсім скасовуються. Настає одноосібне керування Наполеона, його безмежна
влада, свавілля й терор - культ Наполеона).
- Чому так сталося, що наївні, але працьовиті
тварини опинилися у іншому ярмі? Ярмі Наполеона (своїх над своїми)? (можливі
відповіді: їхня необізнаність і довірливість; неможливість усвідомлення, що не
люди (багатії), а свої (бідні) можуть так вчинити з ними; їхня малограмотність;
страх перед загрозою всесильного лідера тощо).
- Хто у творі є основоположником філософії
"тваринізму"?
(Наполеон).
- Чому свині, яких автор називає
найрозумнішими тваринами на фермі, починають жорстоку тиранію щодо таких, як і
вони, свиней? ("Найрозумніші тварини" так само прагнуть повного контролю
над суспільством (колгоспом тварин), як і всі деспотичні правителі. Абсолютна влада не передбачає
компромісів та милосердя до собі подібних. Найкращим захистом від тоталітаризму
є заможне і освічене населення, що має широкі громадянські права, чого
бракувало жителям ферми (малограмотні, бідні, безправні).
- Кого у творі виставлено як "ворогів
народу", і вони зазнали жорстокої розправи? (Молоді поросята,
прибічники Сніжка).
- Чи можна виправдати систему, яка знищує
людину як ворога народу? (Це був антигуманний режим, який не допускав інакомислення й непослух,
пригнічував громадську волю та свідомість, йому немає виправдання).
- Як ви прокоментуєте у зв'язку з цим одну із
переписаних заповідей на фермі "Тварини не мають убивати собі подібних...
(без причини)"? (Перебираючи на себе усю повноту влади на своїй
фермі, Наполеон переписує і цю заповідь на свою користь, очевидно, тому, що
причину можна завжди знайти. Тиран порушує цю заповідь, аби посіяти страх серед
жителів ферми).
- Чому людство ніколи не відмовиться від
боротьби за щастя і справедливість? (Можлива відповідь: хоч ідеального суспільства ми не
назвемо, але людство завжди буде прагнути таке суспільство побудувати.
Громадяни будь-якої країни борються за свої права і свободи, за щастя і
справедливість, за свободу слова і демократію. Цей процес триває і зараз.).
- Чи є твір Дж. Оруелла актуальним у наш час? (Актуальність
твору зумовлена його проблематикою: людина стає свинею внаслідок власного
вибору).
- Як письменник став ворогом будь-якого тоталітарного режиму? (матеріал підручника стор. 121 про становлення Дж. Оруелла-антифашиста).
Навіть серед ідейних товаришів Оруелл
був чужим. Британські інтелектуали ототожнювали соціалізм із сталінським СРСР,
а Оруелл називав кремлівський режим злочинним, про що знав не з чуток. В
Іспанії він вступив до Робітничої партії марксистської єдності (РПМЄ). Її лідери
різко критикували політичні переслідування в СРСР й симпатизували Льву
Троцькому, найлютішому ворогу Сталіна.
РПМЄ була в Іспанії більш популярною, ніж місцеві комуністи, що
дратувало Кремль ще більше. У 1936 році разом із військовою допомогою республіканцям,
що боролися проти фашистського режиму генерала Франсіско Франка, на Піренеї прибули й агенти
радянських спецслужб. За два роки вони повністю знищили партійний актив
Робітничої партії. Така ж доля спіткала і Оруелла, але через поранення в шию його
було відправлено на лікування, що й врятувало Дж. Оруелла від переслідування
спецагентів. Письменник повернувся з тієї війни розчарованою у революції
людиною. І головною причиною став Сталін та його політика масового терору. Про
це Оруелл і написав свою повість "Колгосп тварин", яку наприкінці
1945‑го все ж зміг опублікувати на
батьківщині. Мине ще пару років, і голова іноземної комісії Спілки радянських
письменників Михайло Аплєтін напише у біографічній довідці на Оруелла: “Автор
мерзеннішої книги про Радянський Союз
часів з 1917 по 1944 роки”.
- Як література впливає на життя? Яка премія в
США пов'язана з персонажем роману Дж. Оруелла "1984"? (Рубрика
"Це цікаво", с. 122 підручника).
- Яке ідейне навантаження несе плакат,
зображений на стор. 122 підручника?
- Прокоментуйте слова одного із персонажів
роману "1984" О'Браєна про абсолютну владу (стор. 122
підручника).
- У чому виявилось пророцтво Дж. Оруелла? (Поступове становлення СРСР на шлях капіталізму (об'єднання свиней із містером Калмінґтоном) і повернення йому колишньої назви "Панський двір" (Російської Федерації замість зниклої Російської імперії)).
- Як ви розумієте слова, що є епіграфом до
нашого уроку? (Для
Москви саме ім'я Джорджа Оруелла було неприємним. За цим псевдонімом ховався
Ерік Блер, ідейний ворог сталінської версії комунізму).
2. Надайте ваш коментар стосовно ілюстрації до твору "Колгосп тварин" Джорджа Оруелла.
- Давайте згадаємо етапи нашого уроку і
відтворимо його деякі моменти. Які терміни теорії літератури ми сьогодні
повторили?
- Вернімося до проблемного питання
початку нашого уроку (чому створений на фермі ідилічний устрій, коли кожен
працював, ніхто не крав, зазнав краху?).
- Як ви думаєте, чи змогли ми
відповісти на це запитання?
- За допомогою цього запитання що нам все-таки вдалося з'ясувати?
"Колгосп тварин" Джорджа
Оруелла можна назвати карикатурою на реальні історичні події, що відбулись в Росії
з 1917-го по 1944-й рік: комуністичне правління, що прийшло на зміну царському,
встановлення диктатури, культ особи Й. Сталіна, індустріалізація СРСР, репресії,
голод, війна тощо подаються через алегорію, гіперболізацію яскраво, пафосно,
але ближче до фіналу твору атмосфера нагнітається, насувається сум і розпач.
Фінал твору (цитата
стор. 142 підручника).
Завершується історія "Колгоспу тварин" невтішно для останніх - встановлюються дружні стосунки з ненависними людьми і повним уподібненням свиней до людей. Скотний двір більше не був тим місцем, про яке вони так мріяли, борсаючись у свіжій землі в ніч після повстання.
|
За залізною завісою Оруелл помер
у 1950 році від туберкульозу. Письменник, на жаль, не дожив до того часу,
коли його твори дійшли до головного адресата – російського читача. Сьогодні
купити книжку «Аnimal farm» буде не важко, а пів століття тому її
відшукували, крадькома передавали із рук у руки та прочитували за ніч. 70 років тому філолог Ігор Шевченко
переклав для українців, що опинилися в Західній Німеччині, твір Джорджа
Оруелла "Колгосп тварин". Так вперше жителі СРСР змогли
познайомитися з цією жорсткою сатирою на тоталітарний радянський лад. Пригадайте,
про який сатиричний твір російського письменника ви чули щось подібне? (М.О. Булгаков
"Майстер і Маргарита"). |
"Колгосп тварин" Джорджа
Оруелла - це його спостереження і
застереження. Спостереження за політичними подіями початку ХХ ст. знайшли своє
відображення в метафоричній історії життя суспільства в умовах тоталітаризму.
Особливо яскраво й точно розкрито феномен того, як найблагородніші наміри і прогресивні
ідеї людства можуть бути перекручені й використані йому на шкоду.
Джордж Оруелл
застерігає читача-інтелектуала від наслідків відчуження влади від людей, коли
вона перестає служити людям, а починає ними керувати.
- Чи була у тварин
можливість побудувати насправді справедливе суспільство?
- Якими засобами суспільство
має контролювати владу аби втримати демократичні свободи?
На
ці та інші запитання, можливо, ви і не знайдете прямої відповіді у цьому творі.
Автор скоріше дає нам можливість замислитися над основною проблемою, що постає
у повісті-притчі: як відбувається перетворення мислячої людини на істоту, яка здатна
тільки виконувати вимоги режиму?
Замислитись і правда є над чим, чи не так? Отже, своїми думками стосовно прочитаного ви можете поділитися зі мною. Мені буде цікаво дізнатися, а що думає молоде покоління незалежної суверенної України, історія якої тісно пов'язана із тими подіями, що описав англійський письменник у 1943 році.
Домашнє завдання.
Написати есе на тему: "Голос правди Оруелла в
сатиричній повісті-притчі "Колгосп тварин".
·
Із чим пов’язані
активні пошуки засобів виразності у світовій літературі другої половини ХХ
століття?
·
Охарактеризуйте
напрями, які виникли в повоєнній літературі.
·
Розкажіть про
тематику творів та жанрові особливості світової літератури, джерела її
збагачення.
·
Як ви розумієте
поняття «література розрахунку з минулим»? Назвіть її представників. (Генріх
Белль, Бертольт Брехт)
Сьогодні ми відкриємо надзвичайно цікаву сторінку в історії розвитку світової літератури і познайомимось з великим митцем, який успішно працював у різних областях культури. Це талановитий поет, драматург, прозаїк, критик, обдарований режисер, видатний теоретик театру, громадський діяч.
Ім'я його Бертольт Брехт. Повне ім'я – Ойсен Бертольд Фрідріх Брехт. Уважно
подивіться на портрет письменника.
2.
Прочитайте вислови Б.
Брехта. Як ви їх розумієте? Поясніть.
·
Боятися треба не смерті, а пустого життя.
·
Великі вчителі! Виголошуючи промови, не затикайте вух.
·
Мистецтво вимагає знань.
·
Недостатньо бути лікарем, треба ще вміти допомогти.
·
Нещасна та країна, яка потребує героїв.
·
Найголовніше - навчити людину мислити.
·
Слова мають свою власну душу.
·
У людини має бути хоча б на дві копійки
надії, інакше жити неможливо.
·
Усі
види мистецтв слугують найвеличнішому з-поміж мистецтв – мистецтву жити на
землі.
·
Труднощі подолання гір
лишилися позаду. Перед нами — труднощі руху рівниною.
· Безпомилкова ознака того, що щось не є мистецтвом або хтось не розуміє мистецтва, — це нудьга. Мистецтво повинно бути засобом виховання, але його мета — задоволення.
То ж якою ви уявили для себе особистість Бертольта Брехта?
Щоб пересвідчитись чи правильними були ваші судження, і зрозуміти чому його
вважають митцем-новатором, пропоную
познайомитися з біографією письменника.
Бертольт Брехт народився 10 лютого 1898 року в старовинному баварському містечку Аугсбурзі. Його батько був директором великої паперової фабрики.
Навчався Брехт у
реальній гімназії, з якої ледь не був виключений. Причиною стало те, що під час
Першої світової війни гімназистам запропонували написати твір на тему: «Солодко
й почесно вмирати за Батьківщину» (Горацій). Сімнадцятирічний Брехт написав:
«Вислів, що вмерти за Батьківщину солодко й почесно, можна розцінювати як
тенденційну пропаганду. Прощатися із життям завжди важко, у ліжку так само, як
на полі бою, а надто молодим людям у розквіті сил. Лише пустоголові дурні
можуть зайти у своєму марнославстві так далеко, щоб говорити про легкий стрибок
крізь темну браму, та й то лише допоки вони впевнені, що їхня смерть ще
далеко».
У 16 років він почав друкувати свої вірші й
есе. Автор підписував їх напівпсевдонімом Берт Брехт. Згодом скорочене ім’я
знову стало повним, змінивши на кінці букву «д» на «т».
У 1917 – 18 рр.,
закінчивши гімназію, він вивчав природничі науки, медицину та літературу в
Мюнхенському університеті. Однак війна
затяглася, і Брехта мобілізували та відправили служити санітаром у шпиталі на
Східний фронт. Побачивши на власні очі жахи й безглуздя війни, Б.Брехт у 1918
році створює вірш «Легенда про мертвого солдата»:
Коли
ж Війна під гуркіт гармат
Зустріла
четверту весну свою,
Висновку
мусив дійти солдат
І
загинув геройські в бою.
Ревла
канонада. Свистіла сталь.
Ворог
не зовсім знеміг.
І
кайзер відчув до солдата жаль:
Він в
землю дочасно ліг.
Вже
літо. Солдат спочиває, лінько.
Над
цвинтарем сонце сія.
Якось
уночі приходить військова
Лікарська
комісія…
А далі з убивчим сарказмом поет зображує
намагання можновладців повернути солдата на поле бою. Дарма, що солдат мертвий,
- лікарі увіллють йому в рот вина і оживлять його; дарма, що загиблий мовчить,
- німий кращий за того, хто розмовляє; нічого, що труп розкладається, - кадило
попа розвіє сморід. Отже, «солдат загалом годиться для війни».
Цей твір став популярним і через 15 років саме за цей вірш гітлерівський режим позбавить поета Бертольта
Брехта німецького громадянства, бо «Легенда про мертвого солдата» була сатира не лише на кайзерівську
Німеччину, то було відверте неприйняття Брехтом насильницької моралі мілітаризованої держави.
Тож
Брехт – талановитий поет, який мав
мужність говорити правду попри будь-які заборони й обмеження, всупереч
політиці правлячих кіл, нехтуючи власним благополуччям.
1918 року в Німеччині
спалахнула революція, але надій Брехта не виправдала. Нові драматичні події у
житті він художньо осмислює в перших незвичних драмах – «Барабани серед ночі»,
«У нетрях міст».
Протягом 1918 – 20 –
х рр. формуються теоретико – драматичні уявлення Б.Брехта. За цей час він
написав 26 театральних рецензій на вистави аугсбурзького театру.
29 вересня 1922 року
в Мюнхені відбулася прем’єра п’єси «Барабани серед ночі». Молодому драматургові
була присуджена найпрестижніша в країні літературна премія імені Клейста, яку
він сприйняв як належне.
Після війни Брехт
відновив свої заняття в Мюнхенському університеті, однак кар’єра лікаря його
вже не приваблювала. Студента частіше можна було побачити в кав’ярні «Стефанія», де збиралася богема. Під час «пивного
путчу» 1923 р. у Мюнхені ім’я Брехта було занесене фашистами до списків тих,
кого потрібно знищити в першу чергу.
1923 – 24 рр. були
для Б.Брехта надзвичайно важливими. Він працює у Мюнхенському Камерному театрі
і звертається до драматургії Крістофера Марло, готує до постановки його хроніку
«Едвард ІІ», в якій вперше застосовує прийоми й принципи, що згодом посіли
почесне місце в системі «епічного театру».
1924 року переїжджає
до Берліна для роботи у Німецькому театрі.
1927 р. окремим
виданням виходять вірші, написані Брехтом протягом 10 років. Збірка називалася
«Домашні проповіді» й засвідчила неприйняття поетом буржуазного світу,
просякнутого брехнею.
П’єса «Тригрошова опера» (1928) принесла
драматургові світове визнання.
За своїми переконаннями
Брехт був комуністом, а його п’єси мали яскраво виражене ідеологічне
спрямування, що шокувало значну частину «добропорядної» буржуазної
аудиторії. Коли до влади прийшли
фашисти, він зрозумів, що за їхнього правління в нього немає майбутнього. Тому
у 1933 р. Брехт разом із родиною покинув Німеччину. Через 2 роки батьківщина
позбавила його громадянства, і він після війни не тільки не вимагав його
повернення, а й з неприхованою глузливістю зробив собі австрійський паспорт.
Перебуваючи в
еміграції, Брехт проводив активну антифашистську пропаганду, писав і ставив
антифашистські п’єси, серед яких «Матінка Кураж та її діти» (1939). Спочатку
(перші 6 років) драматург жив у Данії. Напередодні вступу фашистів до
Фінляндії, письменник залишив її. З рукописом п’єси «Життя Галілея» утік до
США, де прожив з 1941 до 1947 року. В Америці навколо митця згуртувалася
частина німецької антифашистської еміграції, у Брехта з’явилося чимало
американських друзів, серед яких актор Чарлі Чаплін. В еміграції були написані
такі відомі п’єси, як «Добра людина із Сичуані» (1938 – 40 ), «Кавказьке
крейдяне коло» (1944 – 45) і переглянуто концепцію «Життя Галілея».
У 1946 в США
набирала оберти кампанія «боротьби з комуністами», і Б.Брехта підозрювали в
належності до «комуністичної змови в Голівуді». Тож 31 жовтня 1947 року він
вилетів до Парижа. Американська прем’єра «Життя Галілея» відбулася в грудні без
автора.
22 жовтня 1948 р.
Брехт повернувся до Берліна. Нарешті він отримав змогу створити власний театр,
реалізувати себе і як режисер, і як драматург, і як громадський діяч. 1950 р.
його обрали віце – президентом Академії мистецтв НДР. Вистави «Берлінер
ансамбль» мали неабиякий успіх, популярність Брехта зростала. Суспільним явищем
стала постановка в 1970 – х п’єси «Життя Галілея» московським Театром на
Таганці.
Останні роки життя
письменника були надзвичайно напруженими. «Берлінер ансамбль» готував до
прем’єри третю редакцію «Життя Галілея». Але Брехт її не побачив. 14 серпня
1956 року він помер від серцевого нападу на репетиції п’єси.
https://www.youtube.com/watch?v=lMc4xD3b9oE
Бертольт Брехт – син
Німецької землі, землі філософів, поетів, вірив у мирні можливості для свого
народу і завжди говорив те, що йому підказувало серце.
Бертольт Брехт ввійшов в літературу, як засновник теорії та практики
«епічного театру» - театру пристрасної мистецької думки, спрямованої на
перетворення світу і людини. У своїй програмній праці «Сучасний театр - театр епічний» Брехт подає
схему, в якій порівнює драматичну та епічну форми театру.
|
Драматична форма театру |
Епічна форма театру |
|
Дія |
Розповідь |
|
Залучає глядача до
сценічної дії і розтрачає його активність |
Робить глядача
спостерігачем, але пробуджує його активність |
|
Дає глядачеві
змогу виявляти почуття |
Примушує глядача
приймати рішення |
|
Переживання |
Світогляд |
|
Глядач
співпереживає |
Глядач вивчає |
|
Гіпноз |
Аргументація |
|
Сприймання
консервується |
Сприймання
переходить у пізнання |
Побачивши, як
спрощено почали тлумачити наведену схему, автор згодом доопрацьовує її і
публікує (1938) у такому вигляді:
|
Драматична
форма театру |
Епічна
форма театру |
|
Дія |
Розповідь
про неї |
|
Залучає глядача до дії |
Глядач -
спостерігач |
|
Виснажує його активність |
Пробуджує його активність |
|
Пробуджує емоції глядача |
Змушує глядача приймати рішення |
|
Передає глядачеві хвилювання |
Дає глядачеві знання |
|
Глядач є учасником подій |
Глядач «відчужується» від подій |
|
Навіювання |
Аргументація |
|
Сприймання консервується |
Переходить у пізнання |
|
Глядач перебуває в центрі, співпереживає
подіям |
Глядач безпосередньо стикається з подіями та
аналізує їх |
|
Людина є «відомим» |
Людина є «невідомим», тобто предметом
дослідження |
|
Людина є незмінною |
Людина змінює дійсність і змінюється сама |
|
Зацікавлення розв’язкою дії |
Зацікавлення перебігом дії |
|
Попередня сцена обумовлює наступну |
Кожна сцена незалежна, самодостатня |
|
Розвиток |
Монтаж |
|
Події розвиваються лінійно |
Події розвиваються зигзагоподібно |
|
Еволюційна обумовленість |
Стрибки |
|
Людина як щось незмінне |
Людина як
процес |
|
Буття визначається мисленням |
Мислення визначається буттям |
|
Почуття |
Розум |
Розглядаємо дану схему
Опрацюйте статтю підручника і дайте відповідь, в чому полягає сутність брехтівської теорії нового театру?
Орієнтовна відповідь. На даній схемі,
праворуч, визначено основні ознаки
брехтівської теорії нового театру, сам Брехт називав його «епічним»,
«повчальним», «раціональним», «інтелектуальним». Основні положення теорії
«епічного театру» Б.Брехта полягають у тому, що
1. Головним має бути звернення не до почуттів, а до розуму глядача. Емоції
породжують катарсис (очищення душі), однак висновки глядач має робити з
дійсності.
2. Потрібно зацікавити глядача не перебігом подій
та очікуванням розв’язки, а ідеями твору й перебігом авторської думки.
3. Головний художній прийом – «ефект відчуження»,
коли щось загальновідоме й буденне позбавляється традиційних рис, звичності та
зображується в несподіваному ракурсі. «Ефекту відчуження» режисер досягав за
рахунок умовності костюмів і декорацій, використання табличок із написами перед
початком нового епізоду, уведення пісень-зонгів, які не є частиною сюжету, а
пояснюють чи оцінюють події у зверненні акторів безпосередньо до глядача.
4. Підкреслена театральна умовність
зображуваного, дистанціювання від глядача. Актор не перевтілюється в героя, а
залишається собою, оцінюючи персонаж.
5. Сутність драматичного конфлікту полягає в
зіткненні ідей, розв’язка переноситься зі сцени в зал – дійти певного висновку
має глядач.
За задумом
автора, це повинна була бути драма, в якій головна роль відводилася не дії, а
розповіді (звідси і назва «епічність»). У процесі такої розповіді сцена повинна
була залишатися саме сценою, а не «правдоподібною» імітацією життя, персонаж –
роллю, яку виконує актор (на відміну від традиційної практики «перевтілення»
актора в героя), зображуване – виключно сценічною зарисовкою, позбавленою від
ілюзії «подоби» життя.
Прагнучи
відтворити «розповідь», Брехт замінив класичний поділ драми на дії та акти,
хронікальною композицією, по якій сюжет п’єси створювали хронологічно пов’язані
між собою картини. Крім того в «епічну драму» вводилися різноманітні коментарі,
які так само наближали її до «розповіді»: заголовки, які описували зміст
картин; пісні («зонги»), які додатково пояснювали, що відбувається на сцені;
звернення акторів до публіки; написи спроектовані на екран та ін.
Одним з найяскравіших
художніх відкриттів був «ефект відчуження». Його суть полягала в тому, що
буденне явище подавалося в новому світлі і уявлялося тепер як дивне, вирване з
буденного плану життя, «чуже». Це також підштовхувало глядача до аналізу того,
що показувалося на кону. «Ефект відчуження» був стрижнем, який пронизував усі
рівні «епічною драми»: сюжет, систему образів, художні деталі, мову та інше, аж
до декорацій, особливостей акторської техніки та сценічного освітлення ..
Цікаво, що «ефект очуження» широко використовувався ще у Давньому
східному театрі. Цьому питанню Брехт присвятив окрему статтю («"Ефект
очуження" у китайському сценічному мистецтві»), в якій навів чимало
прикладів майстерного використання зазначеного прийому у східній драмі. Ось
деякі з них: бідність символізувало шовкове вбрання, на яке хаотично нашивалися
клаптики матерії іншого кольору, теж шовкової - вони мали позначати латки;
характери зображувалися за допомогою давніх китайських масок; якщо актору
потрібно було передати глибоке хвилювання персонажа, він перегрібав пасмо, але
робив це без будь-якого вибуху почуттів - стримано, немов відтворюючи певний
ритуал.
В театрі Брехта «ефект відчуження» передбачає
незвичайне зображення звичайного. Досягти цього можна за рахунок умовності
костюмів і декорацій, використання табличок із написами перед початком нового
епізоду, уведення пісень – зонгів, які не є частиною сюжету, а пояснюють або
оцінюють події у зверненні акторів безпосередньо до глядача.
«Ефект відчуження» допомагає в
конкретно- історичному бачити загальне.
Тобто «епічний театр» формує стійкий інтерес до
пізнання твору, до розвитку дій, щоб глядач мав критично оцінити те, що
відбувається на сцені. Театр
Брехта має філософський та дидактичний характер. Його завдання – учити думати,
виховувати активну особистість, спонукати змінювати світ на краще.
Щоб краще зрозуміти сутність епічного театру, пропоную переглянути уривок з вистави «Тригрошова опера» https://www.youtube.com/whttps://www.youtube.com/watch?v=WL2TXZNr6Qg
1. Тест по біографії Бертольта Брехта.
1. Бертольт Брехт
відомий письменник…
А) англійський, Б) французький,
В) німецький,
Г) американський;
2. Писати і друкувати
твори Брехт почав:
А) у дитинстві, Б) навчаючись у гімназії,
В) навчаючись в
університеті, Г) у зрілому віці.
3. До якого
літературного жанру належать перші надруковані твори? Це були…
А) вірші та есе, Б)
драматичні твори,
В) оповідання та
новели, Г) наукові статті.
4. За який твір гітлерівський режим позбавив поета Бертольта
Брехта німецького громадянства?
А) «Життя
Галілея», Б) «Матінка Кураж та
її діти»,
В) «Тригрошова
опера», Г) «Легенда про мертвого солдата».
5. В Мюнхенському
університеті Брехт вивчав:
А)
юриспруденцію, Б) філософію,
В) медицину, Г) технічні науки.
6. Яка п’єса принесла
драматургові світове визнання й засвідчила пошуки нової театральної техніки:
А) «Тригрошова опера», Б)
«Кавказьке крейдяне коло»,
В) «Добра людина із
Сичуані», Г) «Життя Галілея».
7. За своїми
переконаннями Брехт був:
А) комуністом, Б)
демократом,
В) анархістом, Г) радикалом.
8. Як називався
брехтівський театр?
А) «Глобус», Б) «Берлінський
ансамбль»,
В) «Березіль», Г) Берлінська комічна опера.
9. В якій країні
перебував в еміграції Брехт в період з 1941 по 1947роки?
А) Росія, Б)
США,
В) Данія, Г) Австралія.
10. Останні роки
життя Брехт прожив:
А) у Парижі, Б) Мюнхені,
В) Берліні, Г) Празі.
11. Теоретичні основи
концепції епічного театру викладені Брехтом у праці:
А) «Про
експериментальний театр»,
Б) «Сучасний театр – театр епічний»,
В) «Про мистецтво
театру»,
Г) «Три епічні
драми».
2. Бесіда:
- Тож якою ви уявили для
себе особистість Бертольта Брехта?
- Прочитайте літературний портрет Б. Брехта,
написаний його другом і дослідником творчості. На які риси характеру він
вказує, що нове для вас відкриває?
«Зовнішність
цього аугсбуржця суперечила усталеному уявленню про письменника. Він ходив у
штанах із сірої грубої тканини, носив щось на зразок блузи і насунутий на лоб
шкіряний кашкет. Худорляве тіло, точно виліплений череп. Глибоко запалі,
загрозливі очі. Важко було уявити, що вони спроможні були вкриватися поволокою
«втаємниченого творчого натхнення», але цілком можливо було уявити, як вони
здатні зламати волю співрозмовника. Коли Брехт виконував власні балади, його
палаючий, гранично зосереджений погляд просто гіпнотизував».
- Які творчі жанри опанував
Брехт? (Був поетом, прозаїком, драматургом, теоретиком мистецтва, публіцистом,
створив свій театр, керував ним).
- Назвіть найвидатніші п'єси
Брехта. ("Страх і відчай у Третій імперії", "Життя Галілея",
"Добра людина із Сичуані", "Кавказьке крейдяне коло",
"Тригрошова опера", "Матінка Кураж та її діти").
- Чому його
вважають митцем-новатором?
- Що означає "епічний
театр" Брехта? (Епічна драма вимагала осмислення долі не окремих, нехай і
трагічно великих одинаків (Лір, Гамлет), а значних людських спільнот).
- У чому полягають особливості «епічного
театру»?
- В чому полягає основний
конфлікт його драм? (Між ідеологіями, філософськими системами, народами, тобто
епічно значущий).
- Яка основна мета епічної
драми? (Вразити, приголомшити не стільки емоційний світ, скільки інтелект
людини. Люди мають не співпереживати зображуваному, а вчитися у зображуваного).
- Що таке "ефект очуження"? (Незвичайне зображення
звичайного, буденного).
Коментарі
Дописати коментар