Група 15: Зарубіжна література
https://pidruchniki.in.ua/zarubizhna-literatura-10-klas-parashhich-2018
Тема. Оскар Уайльд Портрет Доріана Ґрея. Ідейно-естетичні погляди і творчий шлях митця
Оскар Уайльд одноосібно здійснював революцію в англійському суспільстві — революцію в моді. Він з’являвся на суд публіки в ним самим вигаданому запаморочливому вбранні. Це могли бути і короткі штани з шовковими панчохами, і розшитий квітами жилет з рукавичками лимонного кольору в поєднанні з пишним мереживним жабо, і черевики зі срібними пряжками Неодмінним аксесуаром його одягу була лілія (символ смерті) у петлиці або квітка соняшника (жага життя) у руці. А найбільш разюче — це те, що у цьому не було жодної клоунади: бездоганний смак давав змогу Уайльду поєднувати непоєднуване. Уайльд навіть життя сприймав як різновид мистецтва: завдання художника (та й кожної людини) письменник убачав у тому, щоб стати творцем свого життя. Можливо, тому біографія самого митця схожа на легенду, що ожила.
Робота з підручником (запис до зошитів)· За підручником складіть тези про життєвий шлях О. Уайльда.
· Чи схоже життя Уайльда на легенду?
· Які сторінки його біографії здаються неймовірними?
· Легенда життя письменника сумна чи щаслива?
· Чому не можна дати однозначної відповіді на це запитання?
· Де майбутній письменник здобував освіту?
(запис до зошитів)
— Естетизм виник в Англії наприкінці XIX ст. як реакція на пуританський стиль вікторіанської доби. Художнім чинником зародження таких поглядів була ідея «мистецтва заради мистецтва», що існувала ще з античних часів. Естетизм виник на противагу реалізму, який висвітлював соціальні проблеми. Прихильники естетизму вважають, що література не повинна виконувати моральну місію, навчати добра, справедливості, що вона байдужа до проблем добра і зла. Мистецтво має служити красі, яка є вищою за життя. Представники: Волтер Пейтер, Алджернон Чарлз Свінберн, Артур Саймонс, Джон Раскін, Обрі Бердслі, Оскар Уайльд.
У трактаті «Занепад брехні» О. Уайльд сформулював основні принципи естетизму:
• велич і вічність мистецтва;
• самодостатність мистецтва;
• вищість мистецтва над істиною та мораллю;
• захоплення прекрасним;
• естетична увага до відчуттів, вражень людини;
• зображення краси в усіх її проявах;
• проголошення насолоди як найвищого сенсу існування (гедонізм).
«У своє життя я вклав увесь мій геній, у свої твори я вклав тільки талант»: ці слова належать Оскарові Уайльду — видатному британському прозаїку, драматургу, поету, естету кінця XIX ст.
Словникова робота (запис до зошитів)
Аморалізм — заперечення моралі, відмова від принципів совісті, честі, справедливості.
Гедонізм — ідеалістичний напрям в етиці, за яким задоволення, насолода є найвищим благом, метою життя.
Естетика — наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі та суспільстві.
Етика — наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному й особистому житті людей.
Парадокс — думка, судження, що суперечить здоровому глузду (іноді тільки на перший погляд).
Пуританізм — релігійно-політичний рух буржуазії в Англії та Шотландії XVI-XVII ст. за дотримання чистоти звичаїв, високої моральності.
Симфонія — гармонійне поєднання множини різноманітних звуків, кольорів, тонів тощо.
«Уайльд мав звичку зазирати до майстерні художника Безіла Ворда, одним із натурників якого був юнак разючої краси... Після завершення портрета юнак пішов, і Уайльд вигукнув:
— Ах, як шкода, що таке прекрасне створіння рано чи пізно постаріє!
— На жаль,— погодився художник, а потім додав: — Як було б добре, якби його зовнішність ніколи не змінювалася, а замість нього старів і вкривався зморшками його портрет!
Оскар Уайльд подякував своєму другові за ідею, надавши художнику в романі ім’я Безіла Голворда».
Твір, який посів почесне місце серед найвизначніших шедеврів світової літератури, було написано 1890 р. лише за три тижні. Після його публікації в суспільстві зчинився скандал. Англійська критика одностайно визнала роман аморальним. Окремі критики навіть вимагали заборонити його, а автора засудити. Уайльда звинувачували в образі суспільної моралі. Однак пересічні читачі сприйняли твір із захопленням.
· Прочитайте «Передмову» до роману О. Уайльда «Портрет Доріана Ґрея». Чи все вам зрозуміло? Чи з усіма наведеними твердженнями ви згодні? Якщо не згодні, то з якими? Відповідь аргументуйте.
· Прокоментуйте твердження О. Уайльда (або проведіть міні-диспут за одним із висловлювань):
• «Митець — творець прекрасного»;
• «Немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані»;
• «митець не має етичних уподобань»;
• «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі».
· Визначте провідну думку «Передмови» до «Портрета Доріана Ґрея».
(Утвердження вічності й величі мистецтва.)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
За підручником опрацювати біографію О. Уайльда, естетичну програму митця. Прочитати роман «Портрет Доріана Ґрея».
Митець — творець прекрасного.
Розкрити себе і втаїти митця — цього прагне мистецтво.
Критик — це той, хто спроможний передати в інший спосіб або в іншому матеріалі своє враження від прекрасного.
Найвища, як і найнижча, форма критики — це різновид автобіографії.
Ті, що в прекрасному вбачають бридке,— люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі. Це вада.
Ті, що в прекрасному здатні добачити прекрасне,— люди культурні. У них є надія.
Але справжні обранці ті, для кого прекрасне означає лише одне: Красу.
немає книжок моральних чи неморальних. Є книжки добре написані чи погано написані. Ото й усе.
Ненависть XIX сторіччя до Реалізму — це лють Калібана, що побачив свою подобу в дзеркалі.
Ненависть XIX сторіччя до Романтизму — це лють Калібана, що не побачив своєї подоби в дзеркалі.
Моральне життя людини — для митця лише частина об’єкта. А моральність мистецтва полягає в досконалому використанні недосконалих засобів.
О. Уайльд із «Передмови» до «Портрета Доріана Ґрея» (переклад р. Доценка)
Прочитайте та законспектуйте поданий нижче матеріал .
— Сивобородий патріарх американської поезії, прикутий до інвалідного візка, учасник і свідок бурхливих подій американської історії XIX ст., уособлення американського духу в найвищих його проявах... Вірші поета, сповнені пружної динаміки новітнього часу, несхожі на сучасні їм європейські декадансні... Це Волт Вітмен — дивна постать, дивне життя, дивний поет, із творчістю якого ми познайомимося сьогодні.
Народився Волт (Вальтер) Вітмен 31 травня 1819 р. у незаможній фермерській родині у селищі на острові Лонґ-Айленд неподалік Брукліна (штат Нью-Йорк, США). Багатодітна родина мала 9 дітей, Волт був старшим.
У 1825-1830 рр. навчався в бруклінській школі, але через брак коштів був змушений полишити навчання. Він змінив безліч професій: посильний, фасувальник, учитель, журналіст, редактор провінційних газет. Любив подорожувати, пішки пройшов 17 штатів.
З кінця 1830-х рр. у журналах з’являються статті Вітмена, у яких він виступає проти культу долара, підкреслюючи, що гроші призводять до духовного спустошення.
1850 року вийшли друком деякі вірші поета, зокрема “Європа”. У цьому творі автор висловив своє сприйняття історії, подій революції 1848 р., оспівав свободу.
1855 року було опубліковано збірку “Листя трави”. Особливе місце в структурі книги посідає “Пісня про себе”, що є однією з найважливіших її елементів: як і вся збірка, вона уособлює поетичне кредо автора.
Серед улюблених письменників Вітмена — В. Шекспір, Ч. Діккенс, Жорж Санд, П.-Ж. Беранже, Дж. Ф. Купер.
Під час громадянської війни 1861-1865 рр. Вітмен працював санітаром у шпиталях. Митець присвятив подіям війни вірші “Барабанний бій” і “Коли останній раз цвів бузок” (обидва — 1865).
1873 року поета розбив параліч, до кінця життя він так і не одужав, але продовжував писати сповнені оптимізму твори.
26 березня 1892 р. поет помер.
Теорія літератури (запис до зошитів)
Астрофічний вірш — вірш, у якому відсутнє симетричне членування на строфи.
Верлібр — вільний вірш, у якому відсутні чергування наголошених та ненаголошених складів і поділ на стопи; зазвичай не має рим.
Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві та культурі порубіжжя ХІХ-ХХ ст. Період декадансу позначений естетизмом, настроями безнадії, розчарування, занепаду життєвих сил.
— У 36 років В. Вітмен заявив про себе як глибокий філософ і геніальний поет-новатор. Уславився він збіркою поезій “Листя трави”, над якою працював усе життя і яку перевидавав 11 разів. Уперше збірка вийшла друком 1855 р. і містила 12 поезій. Останні видання налічували майже 400 різних за жанрами поезій — від невеличких віршів до значних за обсягом поем. Цікаво, що перше видання книги Вітмен набирав власноруч у друкарні Брукліна. Вона мала зелену коленкорову палітурку з відбитками листя трави. Та ані на титулі, ані на обкладинці не було імені автора. Додаток до книги містив лише його портрет — чоловік з бородою, у капелюсі набакир та розстебнутій на грудях сорочці. І тільки на 29-й сторінці читач дізнавався прізвище поета: “Волт Вітмен — один із грубих простих людей космосу”.
“Листя трави” — книга, яку поет писав упродовж майже 40 років. це справа його життя та своєрідне дзеркало його душі. Збірка містить майже весь поетичний спадок автора. У кожному наступному виданні Вітмен зберігав попередній склад, додаючи нові вірші, а старі часом суттєво переробляючи. Незмінною залишалася лише назва — “Листя трави”.
Назва збірки уособлює природну єдність людини зі світом, загальний взаємозв’язок усього сущого — від листя трави до зірки, від землі до душі особистості, а також світлі сподівання письменника на духовне відродження людини й людства, які зрештою усвідомлять свою сутність і призначення у світі. Чільне місце у збірці “Листя трави” належить поемі “Пісня про себе”, яка стала своєрідним поетичним маніфестом автора.
“Пісня про себе” В. Вітмена
https://youtu.be/WxUHB2lilA0
— Повного перекладу доробку Волта Вітмена — одного з най- видатніших реформаторів в історії світової поезії — українською немає. Схоже, що станеться це ще не скоро. Проблема перекладу творів Вітмена полягає в тому, що іншими мовами складно передати ритмічну окресленість його поезії. Під час перекладу українською, окрім ритмічної окресленості, труднощі виникають тому, що українські слова довші за англійські. Тому дослідники переклади Вітмена часто вважають новотворами.
Вітмена в Україні перекладали: В. Мисик, І. Драч, В. Коротич, М. Семенко, лесь Курбас, П. Тичина, І. Кулик, М. Тупайло. 1984 року вийшла друком книга українського дослідника й перекладача леся Герасимчука “Волт Вітмен. Поезії”.
Дайте відповіді на питання. Я в дужках написала приклад, будь ласка, напишіть свою або запам'ятайте наведений. Ви маєте вільно володіти поданою інформацією.
· Хто є суб’єктом оповіді поезії “Славлю себе!”? (Суб’єкт оповіді — “я”. Він близький до постаті творця книги, але не тотожний їй: “Я, тридцятисемирічний, починаю у добрім здоров’ї...”.)
· У чому полягає особливість поетичного “я” у вірші? (Поетичне “я” постійно перевтілюється в інших людей, навіть у явища природи, і має узагальнювальний характер.)
· Що сприймає ліричний герой? (“Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання, / Природа не знає цензури, вона повна первісних сил”. Тобто герой сприймає життя в усій його повноті.)
· Як герой сприймає безкінечність життя? (“Все прямує тільки вперед і тільки вгору, занепаду не існує, / Померти — це зовсім не те, що ми уявляємо, це багато приємніше”. Це філософське сприйняття життя й вічності матерії.)
· Знайдіть у поезії ознаки верлібру. (Це вільний (різностопний), неримований вірш, відсутня строфічна будова, використано анафори (“я байдикую”, “я, тридцятисемирічний...”, “я припускаю...”, “може...” тощо), паузи, велике значення має ритм.)
· Завершіть речення одним словом: “Поезія Вітмена для мене — це...”.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал за темою уроку, прочитати “Пісню про себе” В. Вітмена, один із віршів вивчити напам’ять (за вибором ).
10.11.23. Тема.Гротескні образи в повісті Е. Т. А. Гофмана Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер. Викривальний зміст твору. Символіка.
https://zarlit.com/lesson/10klas_3/14.html
Цікаві факти про Е. Т. А. Гофмана
Існує цікаве припущення, що одним із прототипів потворного малюка Цахеса був сам французький імператор Наполеон. Відомо, що Гофман сприймав наполеона мало не як особистого ворога і мав для цього всі підстави: після захоплення французами Варшави Гофман втратив роботу; родину митця, яка тікала від війни, спіткали нові нещастя (поховали доньку, дружина занедужала через тяжку травму).
Унаслідок поневірянь захворів і сам письменник. У Берліні, заробляючи на хліб, Гофман, зокрема, продавав карикатури із зображенням Наполеона. Одного разу митець потрапив зі своєю театральною трупою безпосередньо у вир боїв поблизу Дрездена і навіть бачив здаля самого Наполеона. Пізніше Вальтер Скотт дорікатиме Гофманові, що той, спостерігаючи такі важливі історичні події, писав не про них, а вигадував «якісь казочки». Можливо, саме тоді, поблизу Дрездена, Гофман і побачив у постаті Наполеона щось таке, що потім утілив у образі свого Цахеса. Не дивно, що в потворі Цахесі багато німецьких співвітчизників письменника побачили Наполеона — маленького на зріст, пихатого й зовні нічим не примітного вискочня-капрала, який стрімко злетів кар’єрними сходинками до імператора Франції.
Домашне завдання:Написати твір-мініатюру «Чи актуальна повість-казка «Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер» сьогодні?».Фото відповіді своєї роботи надіслати на пошту
ttsvirova@gmail.com
Виконати: Опрацювати лекцію, нотатки записати до зошитів. Переглянути експрес-урок, читати повість-казку «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер», визначити тему та ідею повісті, охарактеризувати головного героя повісті Цахеса.
https://www.youtube.com/watch?v=f3d-1j6lVz0
Виконані завдання висилати на електронну адресу= ttsvirova@gmail.com
Тема.Розвиток романтизму в США ,видатні представники. Місце Волта Вітмена в літературному процесі США. Особливості світобачення митця. Зв'язок збірки "Листя трави"з історією та життям Америки. Тематика,проблематика,композиція збірки.
Прочитайте і запам'ятайте.
Складіть тези за підручником про особливості поетичної творчості В. Вітмена .Зробіть висновки.Стор.67-71,запишіть в зошит.
XIX ст. — час бурхливого розвитку всіх сфер художньої культури, а також істотних змін їх ролі та співвідношення. На перший план висувається література: XIX ст. називають її золотою добою — як за цілою плеядою імен у всіх жанрах, так і за потужним впливом на суспільство. Особливо помітним літературним та суспільним явищем став розвиток роману — великого епічного полотна, яке часто переростало у епопею, цикл, що охоплював різноманітні явища життя, проблеми й характери.
· За матеріалами підручника складіть «паспорт ХІХ ст.» ,«XIX ст. в історії», «XIX ст. в науці й техніці», «Видатні особистості XIX ст.».
• Де, на вашу думку, відбувалися найвизначніші відкриття XIX ст. — у науці й техніці чи в культурі?
• Чи залежить розвиток мистецтва від розвитку науки?
Коментар Дарвін увів у науку принципи, які запозичила література:
• класифікації (літературний принцип універсалізм; класове суспільство в О . де Бальзака);
• еволюції (романісти зображають художній образ у розвитку, розкривають причини, які впливають на формування характеру персонажа);
• детермінації (соціальна обумовленість героя).
Словникова робота (запис до зошитів)
Чільне місце в літературі XIX ст. посідає роман. Продовжуючи розпочате романтиками руйнування меж жанрів літератури, творці реалістичного роману органічно сплітали епічне начало з ліричним і драматичним.
Роман (фр. roman) — один із жанрів епічної розповідної літератури; великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів одного чи багатьох персонажів; життя звичайних людей розкрито на тлі історичних, соціальних подій чи обставин.
Провідні риси роману
• Широта проблематики, високий викривальний пафос, прагнення зберегти спостереження над явищами життя в монументальних художніх образах значної узагальнювальної сили.
• Інтерес до сучасності, прагнення точності, достовірності, об’єктивності її відтворення.
• Деталізація побуту, оточення, соціального середовища.
• Відображення життя за допомогою типових характерів, які діють за типових обставин.
• Соціальний аналіз.
• Розвиток героїв, учинки яких не випадкові, а зумовлені рисами характеру та обставинами.
• Історизм — усвідомлення неповторності певної історичної епохи, зображення особистості на тлі руху історії, принципи якого романтики застосовували щодо минулого, а реалісти — і щодо сучасного.
Для роману ХІХ ст . характерний поліфонізм.
Поліфонія, поліфонізм (у перекладі з грец. — багатоголосся) — музичний термін, який позначає музичний стиль, що панував у Європі до середини XVIII ст. У поліфонії (на відміну від гармонії) немає поділу на мелодію й акомпанемент, усі голоси рівноправно ведуть свої партії, від їх накладання один на одного утворюється поліфонічний стиль.
5. Робота з підручником (запис до зошитів)
· Складіть тези за підручником про особливості французького реалістичного роману.
Очікуваний результат
Особливості французького реалістичного роману
• Розкриття складного взаємозв’язку характеру людини й історичних умов.
• Створення автором широкої панорами дійсності від провінції до столиці.
• Показ представників різних соціальних верств.
• Присутність автора в романі, що набуває особливого значення.
• Створення типових образів, складних і суперечливих характерів.
• Глибина психологічного аналізу.
6. Слово вчителя
— Автори французького реалістичного роману зробили новий крок у висвітленні життя людини, показавши її залежність від суспільних умов, визначивши найхарактерніші соціальні проблеми, створивши узагальнені й водночас індивідуальні характери.
· За матеріалами підручника складіть «паспорт» роману «Пані Боварі»: — історія написання, — сюжет і композиція, — конфлікт романтичних ілюзій та дійсності у творі, — зображення суспільства в романі, — значення творчості Ґ. Флобера для розвитку реалізму.
(запис до зошитів)
Рік видання — 1856-й.
Жанр — реалістичний, соціально-психологічний роман.
Тема: вульгарно-буденне, зашкарубле життя французької провінції.
Ідея: протест проти егоїзму, бездуховності, черствіння; ствердження моральних і духовних цінностей людини.
Провідна думка твору: у житті людина повинна мати свій ідеал, прагнути до чогось світлого, чистого. Людина повинна вірити в реальність свого життя, бачити і цінувати його красу, принадність.
Композиція роману «Пані Боварі» Ґ. Флобера циклічна.
I частина — життя Емми і Шарля до одруження; весілля.
II частина — знайомство з Леоном, стосунки з Родольфом.
III частина — взаємини з Леоном, смерть героїні.
Автор порушив вічний конфлікт між реальним та ідеальним і майстерно відобразив внутрішній світ героїні розрив між реальністю та ілюзією, життя у самоомані, бажання героїні уявити себе іншою, ніж вона була насправді, стали причинами трагічного фіналу. Це явище виявилося настільки типовим, що згодом отримало назву боваризм. Флобер психологічно мотивував кожен учинок персонажів, відмовившись від характерного для раннього реалізму змалювання панівної пристрасті.
·Що таке реалізм?
· Коли у світовій літературі виник реалізм як напрям?
· Які реалістичні твори ви вивчали на уроках зарубіжної й української літератур у 9-му класі?
· Чи пов’язаний, на вашу думку, розквіт реалістичної літератури із розвитком природничих наук?
· Чому письменника й видавця книги Ґ. Флобера «Пані Боварі» звинуватили в аморальності?
· У чому полягає головний конфлікт твору?
· Назвіть особливості композиції роману.
· У чому полягає новаторство автора в побудові твору і що він мав на меті?
· Висловіть свої враження від твору «Пані Боварі», думки про актуальність проблем, порушених у ньому.
· Продовжте речення: «Найбільше мене сьогодні вразило...».
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: за підручником опрацювати біографію Ґ. Флобера, історію створення роману «Пані Боварі»; дібрати цитати до характеристики образів Емми та Шарля Боварі, родольфо, Леона й обивателів; простежити етапи падіння Емми Боварі; дати відповідь на запитання «Що спільного у сценах освідчення під час ярмарку, зустрічі з Леоном в опері, смерті героїні? Чому Флобер використовує саме такий прийом?»
Випереджальне (індивідуальне): підготувати повідомлення про суд над автором роману «Пані Боварі».
Коментарі
Дописати коментар